Історія справи

Постанова ВАСУ від 28.01.2016 року у справі №800/438/15

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 січня 2016 року м. Київ справа № 800/438/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Голяшкін О.В., Донець О.Є., Мороз В.Ф., Мороз Л.Л.

при секретарі судового засідання Вишняк О.М.

з участю позивача - ОСОБА_5

та представників сторін :

позивача -Кульчицького Н.С.

відповідача - Селіванова А.О.

прокурора - Ступака Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_5

до відповідача Верховної ради України

з участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Генеральна прокуратура України

про визнання незаконною та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В :

27.11.2015р. до Вищого адміністративного суду України надійшов позов ОСОБА_5 про визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України «Про надання згоди на затримання та арешт (взяття під варту) судді господарського суду Київської області ОСОБА_5.» від 25.11.2015р. №832-VІІІ. Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що при розгляді подання Генеральної прокуратури України про надання згоди на затримання та арешт судді було порушено положення Закону України «Про Регламент Верховної Ради України» та не дотримано всіх гарантій, що надаються особі Кримінальним процесуальним Кодексом України.

Так, позивачу, не зважаючи на неодноразові звернення, було відмовлено в ознайомленні з поданням Генеральної прокуратури України та доданими до нього матеріалами.

Регламентом Верховної Ради України передбачено, що Генеральною прокуратурою України вноситься окремо подання на затримання судді і подання про взяття під варту, які повинні також розглядатися окремо Верховною Радою України.

Комітет Верховної Ради, якому доручено надати висновок щодо питання про надання згоди на затримання та арешт судді не виконав свого обв'язку визначити достатність, законність та обґрунтованість внесеного Генеральною прокуратурою подання.

Розгляд та голосування на пленарному засіданні Верховної ради відбувались з порушеннями Регламенту Верховної Ради України, зокрема : головуючий на пленарному засіданні неодноразово коментував запропонований проект постанови та закликав депутатів його підтримати; на пленарному засіданні не брали участь представники Генеральної прокуратури України; позивача було позбавлено права на захист, оскільки його адвокати не були допущені на засідання; на голосування було поставлено два окремі питання : про надання згоди на затримання та надання згоди на арешт, в той час, як Генеральна прокуратура України просила надати згоду на затримання та арешт (взяття під варту) судді; проект було розглянуто з порушенням черговості, визначеної порядком денним; подання було розглянуто з порушенням встановленого статтею 221 Регламенту Верховної Ради строку.

Крім того, питання про надання згоди на затримання та арешт судді ставилось на голосування 14 разів, в той час, як Регламентом Верховної Ради передбачено можливість повторного голосування лише щодо кадрових питань.

У судовому засіданні позивач та його представники підтримали доводи, викладені в позовній заяві, та просили задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача адміністративний позов не визнав та зазначив, що розгляд подання про надання згоди затримання та арешт судді ОСОБА_5. у Верховній Раді України було організовано та здійснено у повній відповідності до вимог чинного законодавства та з урахуванням всіх наданих в обґрунтування подання матеріалів.

Представник Генеральної прокуратури України вважає відсутніми підстави для задоволення позову, зазначивши, що прокуратурою було надано належні та достатні докази необхідності отримання згоди Верховної Ради України на затримання та арешт судді.

Заслухавши позивача та його представників, представників відповідача та третьої особи, дослідивши залучені до справи докази в межах позовних вимог і предметної підсудності, колегія суддів приходить до висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Спірні правовідносини внормовано Конституцією України, Законами України "Про судоустрій і статус суддів» та «;Про Регламент Верховної Ради України» (далі Регламент).

Статтею 126 Конституції України та статтею 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів» обумовлено, що суддя не може бути без згоди Верховної Ради України затриманий чи заарештований до винесення обвинувального вироку судом.

Згідно зі статтею 83 Конституції України порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України та Регламентом Верховної Ради України.

Відповідно до статті 218 Регламенту подання про надання згоди на затримання чи арешт судді загальної юрисдикції ініціюється прокурором і вноситься до Верховної ради Головою Верховного Суду України. Вказане подання повинно бути вмотивованим і достатнім, містити конкретні факти і докази, що підтверджують факт вчинення зазначеною в поданні особою суспільно небезпечного діяння, визначеного Кримінальним кодексом України. У поданні про затримання чи арешт повинно бути чітке обґрунтування необхідності затримання чи арешту.

14.08.2015р. Генеральна прокуратура України направила в адресу Голови Верховного суду України подання про надання згоди на затримання та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою судді господарського суду Київської області ОСОБА_5. для підтримання подання та подальшого звернення до Верховної ради України.

Вказане подання за своїм змістом відповідає вимогам статті 218 Регламенту та містить як посилання на докази, що думку Генеральної прокуратури, підтверджують факт вчинення суддею кримінального правопорушення, так і обґрунтування необхідності застосування таких заходів як арешт та затримання судді, та інформацію про те, що останній не з'являється до органів досудового слідства, в зв'язку з чим було прийнято постанову про оголошення розшуку підозрюваного.

23.09.2015р. до Верховної Ради України надійшов лист, яким голова Верховного Суду України підтримав подання Генеральної прокуратури України. До листа було додано вищезгадане подання та копії матеріалів кримінального провадження щодо судді ОСОБА_5.

Статтею 220 Регламенту передбачено, що комітет, якому доручено надати висновок щодо питання про надання згоди на затримання чи арешт, відповідно до закону визначає достатність, законність і обґрунтованість подання, законність одержання доказів, зазначених у поданні, і встановлює наявність відповідних скарг. Підготовку цього питання комітет здійснює у терміновому порядку, але в строк не більш як 20 днів. На засідання комітету запрошується особа, щодо якої внесено подання. У засіданнях комітету бере участь Голова Верховного Суду України, якщо подання внесено Головою Верховного Суду України.

З протоколу засідання комітету з питань правової політики та правосуддя від 7.10.2015р. вбачається, що на засіданні, крім членів комітету та інших осіб, були присутні Голова Верховного Суду України, представники Генеральної прокуратури України, суддя ОСОБА_5. та адвокат Кульчицький Н.С., який представляв інтереси судді.

Під час засідання комітету його членам та особам, що брали участь у засіданні, було надано можливість ознайомитися зі змістом внесеного подання, прийняти участь у обговоренні його обґрунтованості і достатності та вислухати Голову Верховного Суду України і представників Генеральної прокуратури України, які надали свої пояснення та обґрунтування, а також суддю та його адвоката, які висловили своє ставлення до внесеного подання.

За наслідками проведеного обговорення, шляхом голосування («за» - 14 членів комітету, «проти» - 1, «утримались» - 3) прийнято рішення про те, що подання Генеральної прокуратури України, підтримане та внесене Головою Верховного Суду України, відповідає вимогам статті 220 Регламенту Верховної Ради України та підготовлено відповідний висновок комітету.

Порядок розгляду Верховною Радою України питання про надання згоди на затримання чи арешт внормовано статтею 221 Регламенту, відповідно до якого Верховна Рада України розглядає на пленарному засіданні внесене подання про надання згоди на затримання чи арешт судді суду загальної юрисдикції у визначений нею день, але не пізніше семи днів з дня подання відповідного висновку комітетом.

Розгляд питання про надання згоди на затримання чи арешт починається з інформації головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України про подання, що надійшло, проведену роботу щодо підготовки висновку комітету, до предмета відання якого належить підготовка висновку щодо внесеного подання та оголошує подання. Після оголошення подання головуючий на пленарному засіданні надає слово до 30 хвилин:

1) Генеральному прокуророві України чи Голові Верховного Суду України для відповідей на запитання представників депутатських фракцій (депутатських груп), народних депутатів;

2) судді суду загальної юрисдикції, щодо якого внесено подання, для пояснення.

Головуючий на пленарному засіданні відповідно до подання ставить на голосування питання про надання згоди на затримання судді суду загальної юрисдикції та на арешт судді.

Рішення про надання згоди на затримання чи арешт Верховна Рада приймає відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів від її конституційного складу, яке оформляється постановою Верховної Ради.

З протоколу пленарного засідання Верховної Ради України від 25.11.2015р. вбачається, що після інформації головуючого щодо змісту подання та висновку комітету було надано слово Голові Верховного Суду України та судді, щодо якого внесено подання.

Після проведення відкритого поіменного голосування за надання згоди затримання судді проголосувало 228 депутатів, утрималось - 6, не голосувало - 55; за надання згоди на арешт проголосувало 230 депутатів, утрималось - 6, не голосувало - 55.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що підготовку до розгляду Верховною Радою України подання про надання згоди на затримання судді та на його арешт, а також прийняття рішення про надання згоди на пленарному засіданні відбулось у відповідності до вимог Регламенту, за виключенням строків, передбачених статтями 220, 221 Регламенту щодо надання комітетом висновку в термін, що не перевищує 20 днів, та винесення цього питання на пленарне засідання Верховної Ради України в термін не пізніше семи днів з дня подання відповідного висновку комітетом.

Вказані порушення вимог Регламенту щодо строків розгляду не є підставою для визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України від 25.11.2015р. №832-VІІІ, оскільки це не призвело та не могло призвести до порушень прав, свобод та інтересів позивача у спірних правовідносинах та не свідчить про неналежне виконання відповідачем свого обв'язку прийняти у межах своєї виключної компетенції зважене, неупереджене, обґрунтоване, розсудливе рішення, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Що стосується інших доводів позивача, то колегія суддів виходить з такого.

Посилання позивача на те, що при розгляді подання про надання згоди на затримання та арешт судді Верховна Рада України повинна дотримуватися положень Кримінального процесуального кодексу України та виконувати при цьому функцію судового органу є помилковим.

З тексту рішення Європейського суду з прав людину у справі «Олександр Волков проти України» від 9.01.2013р. не вбачається, що суд дійшов висновку про те, що при розгляді питання про надання згоди на арешт та затриманні судді Верховна Рада України повинна діяти в якості судового органу, дотримуючись при цьому приписів Кримінального процесуального кодексу України.

Чинне законодавство України, Зокрема, Конституція України, Закони України "Про судоустрій і статус суддів» та «Про Регламент Верховної Ради України», Кримінальний процесуальний кодекс України не тільки не надають відповідачу права перебирати на себе функції суду, а й прямо забороняють це.

Відтак, з огляду на зміст своїх повноважень та виконуючи вимоги закону, при розгляді подання про арешт та затриманні судді Верховна Рада України та її комітет повинні пересвідчитися в тому, що подання ініційовано та підтримано належними особами, внесено у передбаченому законом порядку, що докази, на які посилається Генеральна прокуратура України, отримано вповноваженими на це особами під час досудового слідства, що у органів досудового слідства є вагомі підстави підозрювати особу у скоєнні кримінального правопорушення та в наявності належного обґрунтування необхідності затримання чи арешту, не даючи юридичної оцінки достатності та допустимості цих доказів для винесення обвинувального вироку. При цьому Верховна Рада України, у випадку задоволення подання, лише надає прокуратурі право в подальшому звернутися до суду з клопотанням про застосування заходів забезпечення кримінального провадження і виключно судовим слідчим розглядається питання щодо доцільності та необхідності їх застосування.

З матеріалів справи вбачається, що отримавши згоду Верховної Ради України, орган досудового слідства звернувся у передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України порядку з відповідним клопотанням до суду, який і визначався щодо законності звернення прокуратури та доцільності застосування до судді заходів забезпечення кримінального провадження.

Здійснивши аналіз наданих прокурором доказів та надавши їм правому оцінку, слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва своєю ухвалою від 27.11.2015р. відмовив в задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу.

Натомість, апеляційний суд м. Києва в своїй ухвалі від 16.12.2015р. дав іншу правову оцінку обґрунтованості клопотання прокуратури та доводам щодо необхідності і доцільності застосування запобіжного заходу щодо позивача.

Відтак, чинне законодавство України розмежовує компетенцію Верховної Ради України при розгляді подання Генеральної прокуратури України щодо надання згоди на затримання та арешт судді та повноваження судових органів при розгляді питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Не відповідає матеріалам справи твердження позивача про те, що розгляд питання про надання згоди на його затримання та арешт було розглянуто з обмеженням права ОСОБА_5 на ознайомлення з матеріалами, якими це подання обґрунтовується. Так, з протоколів засідання комітету та Верховної Ради України вбачається, що позивач та його представники брали участь в цих засіданнях, мали можливість давати свої пояснення та заперечення, приймали участь у дослідженні доданих до подання матеріалів та проявили достатню обізнаність щодо обґрунтувань, якими керувалась Генеральна прокуратура України при зверненні до Верховної Ради.

Безпідставним є посилання на те, що прокуратурою повинно вноситися до Верховної Ради України окреме подання на затримання судді та окреме подання на його арешт, оскільки таке не передбачено Регламентом.

Так, відповідно до статті 218 Регламенту передбачено внесення окремих подань щодо обрання різних видів запобіжних заходів, а статтею 221 - окремі голосування щодо затримання та щодо арешту судді. Проте вказане не обумовлює необхідність звернення Генеральної прокуратури України з окремим поданням на арешт та з окремим поданням на затримання судді.

Не є порушенням вимог Регламенту та обставина, що питання про надання згоди Верховною Радою України неодноразово ставилось на голосування, оскільки статтею 28 Регламенту головуючому надано право проводити рейтингове (сигнальне) голосування для прогнозування результатів голосування питання порядку денного пленарного засідання Верховної Ради.

З протоколу пленарного засідання Верховної Ради України від 25.11.2015р. вбачається, що головуючий неодноразово користався цим правом, оскільки не всі депутати, що пройшли реєстрацію, знаходились в сесійній залі та приймали участь у голосуванні. Проте, після закінчення рейтингових голосувань, відкритим поіменним голосуванням більшістю голосів народних депутатів від їх конституційного складу були прийняті відповідні рішення. Відтак, відсутні підстави вважати, що голосування було організовано таким чином, який не надав депутатам можливості прийняти участь у голосуванні, унеможливив правильний підрахунок їх голосів та викривив результати голосування.

За таких обставин колегія суддів вважає відсутніми підстави для визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України «Про надання згоди на затримання та арешт (взяття під варту) судді господарського суду Київської області ОСОБА_5.» від 25.11.2015р. №832-VІІІ.

Керуючись статтями 18, 24, 122, 159-163, 171-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_5 відмовити.

Постанова може бути переглянута Верховним Судом України у порядку, визначеному цим Кодексом та набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про його перегляд Верховним Судом України, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання заяви про перегляд Верховним Судом України постанова набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Верховного Суду України за наслідками такого перегляду.

Судді А.О. Логвиненко

О.В. Голяшкін

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз

Л.Л. Мороз